An unexpected ricochet – how Poroshenko’s entourage is returning to the raider methods of the Yanukovych era

Рейдерство як спадок минулої епохи

У той час як правоохоронці дедалі частіше звертають увагу на фігурантів великого політичного поля, в Україні починає виринати те, що багато хто вважав остаточно похованим. Нова хвиля корпоративних атак демонструє не просто агресивність, а відверту архаїчність – таку, що відсилає безпосередньо до темних часів ручного правосуддя, телефонного права і повного безконтрольного свавілля реєстрів. І якщо хтось думав, що після 2023 року ці схеми зникли разом із їхніми носіями – він глибоко помилився. Про це пише експерт Михайло Шнайдер.

Рейдерські механізми епохи Януковича, грубі, примітивні, розраховані на хаос, залякування і втому державних інституцій, раптово знову стають інструментом «великої гри». Складається враження, що для частини старої політичної гвардії це вже не стільки спосіб заробітку, скільки судомна реакція на нову реальність, у якій колишні посади, зв’язки й гучні прізвища більше не гарантують імунітету. Це нервове смикання системи, яка відчуває кінець.

Спроба провернути все за один день

За інформацією пресслужби ТОВ «Підприємство «Київ», 15 січня 2026 року було зафіксовано спробу незаконного захоплення управління підприємством через протиправну зміну дирекції та складу учасників. Те, що відбувалося, виглядає не як корпоративний спір, а як класичний рейдерський сценарій, списаний із методичок минулого.

Першим кроком стало рейдерське втручання в доступ до нотаріального реєстру – шляхом несанкціонованого проникнення в акаунт нотаріуса було здійснено скасування заходів забезпечення, які діяли на період розгляду корпоративного спору. Одразу після цього було подано заявку на зміну дирекції підприємства.

Попри чинні з 2023 року заборони на будь-які реєстраційні дії, у державному реєстрі раптово з’являються записи про скасування заходів забезпечення на підставі «ухвали», якої ніхто не бачив і яка фактично не існує у відкритих судових реєстрах. Йдеться про нібито ухвалу Господарського суду Запорізької області у справі №908/1491/25 від 16.07.2025 року, яка є закритою в реєстрі та не має жодного відношення до ТОВ «Підприємство «Київ».

Реєстраційну дію 15.01.2026 року було проведено нотаріусом Гаркушою Ольгою Леонідівною (Житомирський нотаріальний округ). Як заявник у документах вказаний чинний директор підприємства Когут Д.І., однак заявка є підробленою – директор до нотаріуса не звертався і жодних дій не ініціював. Зловмисники намагалися використати неіснуючий, анульований паспорт директора.

Після виявлення незаконного втручання нотаріус одразу звернулася до НАІС із заявою про те, що невідома особа без її дозволу та відома заволоділа її обліковим записом і, використовуючи його, від її імені внесла зміни до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб. Відповідну заяву правоохоронними органами було зареєстровано в установленому порядку.

А суд, що нібито виніс ухвалу, взагалі не має повноважень скасовувати забезпечення в межах іншої справи, а сама справа не стосується підприємства. Нотаріус офіційно підтвердила свою непричетність: її ключ доступу до реєстру був викрадений, про що вона повідомила НАІС та звернулася до Кіберполіції.

Паралельно з цим був задіяний другий нотаріальний контур. У Києві, у нотаріуса Тверської Інесси Володимирівни, з’явилися особи з пакетом документів з вимогою здійснити відчуження належної їм частки у підприємстві. За інформацією наших джерел, ця дія розглядалася як інструмент для синхронної зміни дирекції та подальшого перерозподілу корпоративного контролю на користь інших осіб. Після цього результат планувалося зафіксувати в реєстрах і надалі роками затягувати повернення активу через судові процедури.

Як випливає з офіційної інформації, оприлюдненої у пресрелізі, 16 січня 2026 року з використанням викрадених ключів доступу до державного реєстру державного реєстратора Болехівської міської ради Івано-Франківської області було протиправно внесено зміни до Єдиного державного реєстру щодо керівника товариства. Зокрема, було здійснено запис про «призначення» Бурмаки Сергія Володимировича директором ТОВ «Підприємство «Київ».

Міністерство юстиції України негайно відреагувало на виявлені факти. Того ж дня, 16 січня 2026 року, всі протиправні реєстраційні дії були скасовані, а незаконний запис щодо призначення недійсного директора анульований – легітимна дирекція повністю відновила свої повноваження

Останній ривок Порошенка

У цій історії важливо одразу називати речі своїми іменами. Спроба рейдерського захоплення спрямована на нерухомість у центрі Києва, якою політичне оточення Петра Порошенка роками користується без сплати оренди. Понад 3000 квадратних метрів офісних приміщень у найдорожчій локації столиці, з видом на Києво-Печерську лавру, фактично перебувають у безоплатному користуванні після накопичення багатомільйонних боргів і затягування судових процесів.

Рішення про виселення набрало законної сили ще два роки тому. Після цього, через вплив на судову вертикаль, справу було направлено на новий розгляд, який тривав ще рік. Улітку 2025 року було ухвалено остаточне рішення про виселення за результатами розгляду в трьох інстанціях, включно з Верховним Судом. У відповідь на законне рішення суду, Партія Європейська Солідарність подала заяву про відтермінування рішення. Суддя хозсуду м.Київа  задовольнив відтермінування, хоч цей строк перевищує максимально допустимі законом півроку. Таким чином цей суддя суттєво порушив чинне законодавство на користь Партії Європейська Солідарність.

Остаточне і безповоротне виселення призначене на 3 березня. Саме наближення цієї дати пояснює різку активізацію рейдерських дій – спробу змінити дирекцію напередодні виконання судового рішення, скориставшись святковим періодом, інформаційним шумом, кадровими змінами та нищівними обстрілами столиці.

Перша мета була очевидною – скасування виконавчого провадження. Друга – створити умови для перерозподілу корпоративного контролю, зокрема шляхом відчуження належної їм частки, та отримати повний контроль над підприємством, що мало б унеможливити саме виконання рішення про виселення.

Далі – повністю впізнаваний почерк: спроби змінити дирекцію, переписати учасників, якомога швидше зафіксувати контроль над активом. Але сам факт того, що такі схеми намагаються реалізувати у 2026 році, виглядає як тривожний діагноз – хтось уперто живе в минулому і не визнає, що країна давно змінилася.

Політична паніка

Показовим є політичний контекст цієї історії. Активізація подібних атак дивним чином збігається з моментом, коли правоохоронна система почала демонструвати інтерес до фігур, які роками почувалися абсолютно захищеними. Вручення підозри Юлії Тимошенко стало холодним душем для всього старого політичного бомонду.

Сигнал прозорий і болючий – епоха недоторканних закінчується, а минулі заслуги більше не працюють як індульгенція. Саме в цей момент, ніби за командою, починається метушня навколо найбільш привабливих активів – тих, які ще можна спробувати «віджати», поки система остаточно не зачинила двері.

Саме тому інформація про різке посилення спроб встановлення контролю над цим об’єктом з боку груп, пов’язаних з орбітою Петра Порошенка, виглядає не сенсацією, а закономірністю. Офшорні компанії, заплутані корпоративні ланцюжки, реєстраційні маніпуляції – типовий набір для тих, хто звик мислити категоріями «віджати, поки не пізно». Прізвище Порошенко в цій історії виникає не вперше. Саме його політичне оточення добре знайоме з такими підходами ще з часів, коли подібні методи масово застосовувалися за президентства Януковича, а сам Порошенко був частиною тієї ж владної системи і урядової вертикалі.

Класичність цієї схеми не є випадковою. Саме таким чином у свій час формувався контроль Петра Порошенка над підприємством «Рошен». Сьогодні бренд виглядає публічним, флагманським і «відбіленим», однак початкове захоплення активу відбувалося за тими самими рейдерськими лекалами – через реєстри, суди і контрольовані рішення. Про це давно намагалися забути, але методи впізнавані до дрібниць.

Чому ця історія значно більша за один актив

ТОВ «Підприємство «Київ» – актив у самому серці столиці, понад 50 тисяч квадратних метрів площ у Печерському районі. Така власність завжди притягувала не інвесторів, а мисливців за трофеями. Саме тому підприємство неодноразово ставало об’єктом корпоративного тиску, однак нинішня спроба вирізняється особливою нахабністю і водночас панічністю.

Події кінця 2025 року – пряме продовження спроби захоплення підприємства в 2023 році – ця історія набула тоді широкого розголосу

Складається враження, що частина старих політичних фігур із табору Порошенка прекрасно розуміє – у разі реального доведення справ до кінця їм самим буде вже не до рейдерства. Тому зараз – можливо, останній шанс провернути знайомі схеми, спираючись на старі зв’язки, страхи і методи, які давно мали залишитися в минулому.

Найбільш цинічне в цій історії те, що використані підходи настільки застарілі, що багато українців уже й забули, що так узагалі колись було можливо. Але стара гвардія, сформована в епоху Януковича і комфортно існуюча за часів Порошенка, пам’ятає все. І сьогодні саме ці люди намагаються довести, що ще не готові йти з політичної сцени, навіть якщо для цього їм доводиться витягувати з минулого найгниліші й найбільш дискредитовані інструменти.

Справжнє керівництво підприємства вже звернулося до правоохоронних органів і Міністерства юстиції з вимогою зупинити незаконні дії та відновити законність у державних реєстрах. Але ця історія давно перестала бути лише історією одного підприємства. Вона про те, чи здатна Україна остаточно поставити крапку в епосі, де Порошенко і подібні до нього персонажі звикли вирішувати питання через реєстри, суди й телефонне право, а не через закон.

Автор Катерина Лисенко

Джерело https://zrada.live/